«Політехніка-Галичина» отримала нового наставника - сербського спеціаліста Михайла Уваліна. Сьогодні коуч львівської команди розповідає про свою кар'єру, схему побудови команди та плани на чемпіонат.

- Пане Михайле, розкажіть уболівальникам як Ви розпочинали свою кар'єру?

- До 16 років я активно займався баскетболом, однак професійним гравцем стати не судилося. Проте в 18 років я вже працював асистентом тренера молодіжного складу «Црвени Звєзди». А вже з 1993 року я став помічником Владіслава Лучіча - головного тренера «Црвени Звєзди», таким чином мій тренерський стаж уже вимірюється 20 роками.

- Ви рано почали тренувати, це означає, що знайти спільну мову з молодими гравцями Вам легше?

- Чим менша різниця у віці між тренером та гравцем, тим легше знайти спільну мову.

- У Вас є досвід роботи у багатьох країнах, можете назвати якісь суттєві відмінності?

- Важко працювати усюди. Баскетбол постійно розвивається. У Бельгії, скажімо, кілька років тому було 8 команд приблизно одного рівня, тепер же - у їхньому чемпіонаті є яскраво виражених 5 лідерів. У Польщі минулого року було знижено планку бюджетів клубів, що відбилося на загальному рівні команд. Цілком може так трапитися, що вже цього сезону український чемпіонат буде найсильнішим.

- Ви імпульсивна людина?

- У таких спокійних країнах як Бельгія та Польщі, мене вважають імпульсивним. Щоправда, ніколи не мав проблем через поведінку на майданчику. Загалом, коли два серби спілкуються, здається, що вони зараз поб'ються (усміхається. - Авт.). Я завжди намагаюся бути джентльменом, і наголошую гравцям: концентруйтеся на грі, ви не повинні дивитися на суддю. У всіх командах, де я працював, була жорстка дисципліна.

- Якій манері баскетболу Ви надаєте перевагу?

- Усе залежить від конкретного суперника, матчу. Однак завжди мої підопічні зобов'язані пресингувати, грати швидко й агресивно. Зараз найголовніше - мати терпіння, щоб отримати результат. Звичайно, ми будемо і боротися, і битися, однак одразу все не прийде. Будемо намагатися завдяки хорошій грі здобувати результат. Де б я не працював, усі мої підопічні завершували сезон завжди на вищому рівні майстерності. Мої основні принципи роботи: обов'язок, робота і відповідальність. Я не приведу лідерів до Львова. Вони повинні «народитися» вже тут, на майданчику в процесі роботи. До лідерів команди я завжди ставився позитивно. Ніколи їх не «осаджував», оскільки це може вплинути на командний результат. Лідери дуже потрібні.

- Яким Ви бачите склад «Політехніки-Галичини»?

- Конкретної відповіді наразі дати не можу. Наразі я вивчаю український чемпіонат, усе потрібно добре проаналізувати і пропрацювати. Лише за кілька днів зможу більш-менш сформулювати бачення команди. Ідеї, звичайно, вже є, але про них говорити некоректно.

- До початку сезону залишається дуже мало часу, чи не боїтеся розпочинати практично з «нуля»?

- У жодному разі. У мене вже подібні ситуації були. Скажімо у Польщі минулого року. Ми працювали і додавали від матчу до матчу, й у підсумку стали несподіванкою чемпіонату («Полпак». - Авт.). Можливо, я запрошу когось із попереднього складу «Політехніки-Галичини». Уже зараз збираюся запросити двох виконавців у команду, однак не буду називати ні їхніх ігрових позицій, ні, більше того, імен.

- Керівництво клубу уже поставило перед Вами завдання на сезон?

- Усе стане відомо після того, як буде зрозуміло в якій лізі гратимемо. Тоді буде реальніше відповісти. Ще багато питань залишається. Немає гравців... Я хочу налаштувати виконавців на боротьбу і привити їм гордість за Львів. Вони повинні усвідомлювати, що це їхня команда, їхнє місто.

- Коли плануєте завершити комплектацію команди?

- 1 серпня комплектація команди буде готова на 70-80%. Ідеально було б до цього часу мати увесь склад, та поспішати на варто у таких ситуаціях, щоб не наробити помилок. Уже в серпні розпочнемо підготовку, будемо тренуватися з тими гравцями, які вже підпишуть контракти. А далі - у процесі роботи будемо підсилюватися: ринок буде диктувати свої вимоги. Благо, що сьогодні ринок спокійний і можна вибирати гравців.

- Насамкінець, розкажіть про свою сім'ю...

- Я одружений. Мою дружину звати Саня. У нас двоє дітей: дочка Амелія (4 роки) та син Неманья (2,5 роки). Вони приєднаються до мене перед стартом сезону. Мені допомагає присутність сім'ї. Я така людина, що після матчу завжди йду додому, хочу провести час у родинному колі. Розслаблятися якось по-іншому - не для мене. Саме сім'я мене надихає психологічно.